Любі друзі!

Починаємо публікувати роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
Вітаємо переможців!

Давидюк Надія, українська громада

 “Я віддаю перевагу тим народам,
які є сумою “Я”, аніж представникам тих народів,
які є часткою “Ми”
Станіслав Єжи Лєц

Народ... Дивне поняття... Хто назвав певну частину людей народом? Хто розподілив людей на народи? І взагалі, що таке народ?
Народ, який є сумою “Я”, для мене – це мама, тато, бабуся, дідусь, двоюрідні брати, тітка, дядько, друг мого тата, знайома мами, троюрідна сестра, подруга брата, друзі, однокласники, вчителі... – люди, кожен з яких має свої переваги й недоліки, прагнення і сподівання, почуття і смаки, кожен з яких – неповторна індивідуальність. Ці індивідуальності – наймільчіші складові народу. Вони доповнюють один одного, створюючи таким чином різностороннє розвинутий, різнобарвний світ, ім’я якому Народ.

Народ, я вважаю, багатогранне поняття, яке і уособлює у собі суму “Я”. На мою думку, не існує народів, представники котрих є часткою “Ми”. Існують групи, угрупування, але не інакше. Бо таких людей не можна називати народом, це – клони однієї людини. Вони однакові.
Роздумуючи над поняттям “народ”, я намагалася знайти цікавий образ, і мені спало на думку порівняти його зі звичайною батарейкою. Нехай, представники угрупування “Ми” всі добрі, гарні, всі – “плюс”. Або навпаки – всі “мінус”. Але ж механізму з однаковими полюсами не існує, бо він не потрібен, бо він – бездіяльний.

Всі члени угрупування “Ми” мають однакові погляди, однакові точки зору. У суперечці його представників ніколи не народиться істина, оскільки сама можливість виникнення суперечки відсутня.

Коли народ перетворюється на угрупування? – Коли все частіше у представників цього народу головними критеріями при виборі стають слова “так роблять усі”. Коли подібних представників меншість, проти них можна протистояти, якщо ж їх більшість – боротися стає все важче і важче. Більшість давить, пригнічує. “Завжди краще бути в більшості...” - часто лунає подібна думка у тих, хто залишився в меншості. Це звичайний страх. Люди, на мою думку, дуже слабкі.

Часто вони навіть бояться висловлювати власну точку зору, оскільки вона відмінна від поглядів Більшості. Страх висловлювати переростає в питання: “А навіщо взагалі її, власну точку зору, мати? Все одно вона залишиться при мені. І, роблячи “так, як усі”, я буду протистояти сам собі. А не легше?..” На мою думку, процес перетворення відбувається саме так.

Я погоджуюсь з висловлюванням Станіслава Єжи Лєца: “Я надаю перевагу тим народам, які є сумою “Я”, аніж представникам тих народів, які є часткою “Ми”, але з тим виправленням, що одна людина у степені “народ” не є народом, оскільки саме поняття народ особисто для мене – це багатогранний діамант, кожен кут якого сяє неповторним світлом, а не купа однакових звичайних круглих камінців. Представників тих народів, які є часткою “Ми”, я би назвала представниками угрупування, яке вирішило, що воно народ.