Львівський клуб Толерантності

Газета Львівського клубу Толерантності

(програмне забезпечення див. тут)

Заняття відбуваються

у приміщенні класичної гімназії при ЛНУ імені Івана Франка
вул. Порохова 3, м. Львів

Субота з  14.00 – 17.00

Запрошуємо підлітків у гуртки: „Психологічний”, „Історичний”, „Театральний”, „Вокальний”

Організатори щиро вдячні за сприяння роботі Клубу та надання приміщення директору Класичної гімназії при Львівському Національному університеті імені Івана Франка панові Юрію Джалі.

Семінар молодих лідерів клубів толерантності
України та Молдови.19-20 січня 2008 р., м. Славськ. Фоторепортаж

Поздоровлення з Новим, 2008м Роком від Львівського клубу толерантності

Ми діти твої, Україно!
(репортаж з V Фестивалю національних культур Львівщини)

Молодь та феномен лідерства. Сергій Хараху, координатор Львівського клубу толерантності

Учасники Львівського клубу шукають власні скарби на психологічному гуртку

Публікації:

Різдво по-галицьки

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/01/10/12028/

Добрим дивом і казкою, яку хочеться продовжити бодай на день за будь-яких умов, є Різдво в Галичині для дітей зі Східної України.

Принаймні таким воно було для десятьох школярів із Маріуполя Донецької області, які приїхали в супроводі двох керівників на запрошення Сергія Хараху, заступника директора з питань національного виховання Львівської державної класичної гімназії при ЛНУ ім. Івана Франка. Про це журналіст “Газети” довідалася з перших вуст, поспілкувавшись із гостями міста Лева.

Євгенія Саганчі, вчителька СШ №63 м. Маріуполь Донецької області: “Я у Львові вже не вперше, але вперше привезла у ваше місто дітей. Мені тут дуже подобається, мої восьмикласники також надзвичайно задоволені. Вони в захопленні запитували мене, що можна зробити, щоб залишитися ще на декілька днів. “Ми готові бути голодними і жити в холоді, лише б побути у Львові ще декілька днів”, – казали вони.

Нас поселили в гуртожиток університету на вул. Медової Печери. Дітям там сподобалося, їм було цікаво. Єдиний недолік, що трішки далеко від центру. Проте нас так “заганяли” (сміється), що не мали ні часу, ні бажання ходити куди-небудь пішки. Різдво зустрічали згідно з вашими традиціями: з молитвою, кутею, колядами. Колядку “Нова радість стала” ми вивчили ще в потязі. Діти так заспівали її, що весь вагон, у якому їхали до Львова, був приємно здивований.

Раніше мені розповідали, як святкують Різдво у Львові, але дійсність виявилася кращою, ніж уявлення. Адже я сама брала участь у цьому святкуванні. Нам подарували аудіозапис колядок, а кожній дитині – по збірничку колядок “Різдвяна зірка”. Святкування Різдва було надзвичайно цікавим: колядувала разом з учнями, платила їм гроші за коляду. А 7 січня ми на весь день поїхали в Карпати, у Славське, де каталися на санях. Це було просто дивовижно. Ми всі дуже задоволені. Й це все завдяки панові Сергію (Хараху, – “Газета”). Створилося враження, що час зупинився, – нас приймали у Львові так гарно, як рідних.

Різдво в Маріуполі та Донецьку відрізняється від львівських святкувань, насамперед тим, що в нас у ці дні всі працюють. А тут зіштовхнулися з такою проблемою, що не можемо повести дітей у жодну кав’ярню, бо всюди зачинено. До того ж, свято Різдва в нас не надто пов’язане з церквою, наші люди не настільки дотримуються традицій, як на Західній Україні. Мої учні зауважили, що львів’яни дуже добрі, уважні, щирі, співчутливі, створюється враження, що всі вони – твої родичі.

Традиції святкування Різдва ми, маріупольці, знаємо з розповідей батьків, однак не завжди дотримуємося їх. Тобто є святковий стіл із кутею, ходимо до церкви, але Різдвяні дні не є для нас вихідними.

Ми мали також час для прогулянки Львовом, побачили всі храми, які є в центрі міста, зокрема вежу Корнякта, Латинський кафедральний собор. Відвідали Ратушу, Аптеку-музей, погуляли площею Ринок”.

Відгуки школярів

Марія: “Дуже припали до вподоби ваші різдвяні традиції, я такого ніколи не бачила. Сподобалося колядувати, засмакувала кутя. Все було просто “вау”! Я ніколи раніше не чула про те, як святкують Різдво у Львові, й те, що побачила, було приємною несподіванкою”.

Карина Танаджи: “Дуже сподобалося на Ратуші. Звідти відкривається надзвичайно гарний краєвид, і ми злякалися, коли бив годинник. А потім усі почали загадувати бажання”.

Віталій Павлов: “Окрім Святої вечері та колядок, я запам’ятав яскравий краєвид Карпатських гір у Славському, я ніколи не бачив таких гір!”

Дмитро: “Львів мені сподобався як надзвичайно релігійне місто, в якому багато різних церков. Запам’ятався Успенський собор, вежа Корнякта”.

Задоволені дітлахи одностайно вигукували, що вони не лише хотіли б іще приїхати у Львів, а й залишитися цього разу хоча б на день. А Сергій Хараху зазначив, що в нашому місті діти з Маріуполя почали спілкуватися українською мовою та відчули, що всі українці – єдина сім’я. Він розповів, що гідне святкування Різдва на Львівщині маріупольським дітям забезпечено спільними зусиллями педагогічного колективу гімназії, педагогів із Маріуполя та самих учнів. А програму їхнього перебування на Львівщині він готував півтора місяця. І, згадавши матеріал у “Газеті” “Діти, діти, куди вас подіти?” від 30 грудня 2005 року, зауважив, що вони не змогли поселити 50 дітей із Донецька, яких керівництво гімназії мало прийняти на прохання головного управління освіти і науки ЛОДА, бо не були до цього організаційно готові. Стосовно цих 50 дітей пан Хараху офіційно заявив “Газеті”, що жодного рішення збирати з батьків учнів гімназії гроші для “більш-менш гідного перебування дітей зі Сходу України у Львові” керівництво гімназії не ухвалювало.

Леся Олендій

Фото: УНІАН