Роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
2009 року.

Вітаємо переможців!

«Дитячий пам’ятник миру, Меморіальний парк миру у Хіросімі, Японія»

Тисяча журавлів

Хто з нас не бавиться іграшками? Певно, таких немає. Одні мають їх безліч, а інші – одну, дві чи три, але їх значення неможливо оцінити. Чим тільки ми не бавимося: і гумовими, і плюшевими звірятками та машинками, навіть паперовими. Мене, як я була меншою, вчили складати орігамі – різні фігурки з паперу. В мене були і жабки, і кораблики, і журавлики. Але хіба я могла подумати, що звичайнісінький журавлик із звичайнісінького паперу може бути символом надії та віри, або навіть символом несприйняття ядерної війни.

Декілька років назад я передивлялася одну книжечку моєї мами «Криничку», яка була видана ще в СРСР. В ній я прочитала вірш про хвору на лейкемію дівчинку Садако та журавлів, які вселили в неї надію на життя. ЇЇ друг розповів старовинну японську легенду, згідно з якою, зробивши тисячу журавликів з паперу, здійсниться мрія. Як я взнала згодом, Садако робила журавлики з паперу, газет,  з обгорток ліків, але зробила їх лише 644… Взнавши про смерть дівчинки, її друзі завершили почату нею справу, зробивши тисячу журавликів. А пізніше спільними зусиллями з молоддю та владою міста Хіросіми встановили пам’ятник Садако, яка тримає в своїх ручках журавля.

Хоча я не вчила той вірш напам’ять, але й зараз можу згадати фразу, яку «промовляли» журавлі: «Пильнуйте, люди, хай воєн не буде, хай бомби дітей не гублять». Адже несправедливо, що через суперечки держав чи їх керівників страждають невинні люди, чи ще гірше – діти. Я пишу про 12-річну Садако Сасакі саме через те, що вона була такою дитиною, як я, мій брат, мої друзі та інші діти. ЇЇ історія змушує багатьох з нас задуматися над цінністю життя.

Тому для людей встановлення пам’ятника цій дівчинці з журавлем є дуже цінним. Важливо, що такий пам’ятник не єдиний, подібні йому можна зустріти у багатьох інших країнах, адже кількість людей, які розуміють проблему війни та миру, збільшується. На жаль, за рахунок таких  жертв, як життя дванадцятирічної жительки Хіросіми. Саме тому мир та примирення є важливими для мене, і не тільки. Адже ніхто з нас не хоче втратити своїх близьких, навіть люди які спричиняють війни.

Я вважаю, що мир – це не лише відсутність війни та хороші стосунки між державами та людьми, але й їх думки та помисли, які ніколи не будуть злими. На жаль, справжній мир у всьому світі ще багато років, а може й десятиліть чи століть, не буде існувати. Як би мав виглядати пам’ятник миру в місці, де я живу? Для мене це найважче питання, бо цей пам’ятник мав би підходити й інтересам інших людей.

Але якби я була його творцем, то пам’ятник мав би вигляд сонця та людей, яких би воно гріло. Люди були б абсолютно різними: від національності до кольору очей, але обов’язково їх об’єднувала б посмішка. А сонце було би символом всіх хороших речей, які існують в нашому світі: надії, тепла, віри, ласки, любові та інших…

Садако Сасакі… Дитя миру… Вона подарувала світу паперового журавлика, який символізує прагнення всіх людей до миру в цілому світі…