Роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
2009 року.

Вітаємо переможців!

Боротися за мир – справа кожного

Виключити з життя мир,
все одно,що позбавити світ
сонячного світла
Цицерон

З 1492 року в Ірландії існує легенда про двері примирення. Дві сім'ї були ворогами, опинившись по різні сторони дверей у соборі Святого Патрика, вони продовжували ворожнечу. Раптом один із членів сім'ї вирішив припинити це. Своїм мечем він зробив величезну дірку в дверях і просунув туди руку. У противника було дві можливості: відрубати руку або міцно потиснути. Він опустив свій меч і потиснув її колишньому неприятелю. З цієї миті прості дерев'яні двері стали відомі як «Двері Примирення».Така невеличка легенда,а який має глибокий зміст! Максим Горький казав: «Помиритися першим - це не приниження, а краща риса людини».

До неї прислуховуються не всі, але це насправді так. Ви запитаєте, що для мене означає мир або примирення? Я,мабуть, відповім, що наше життя можна прирівняти до дороги, по якій ідемо. Усе довкола нас змінюється. Деколи воно зупиняється. Це відчути легко, сама душа горить, бо у твоєму житті не відбуваються зміни. Однією із причин є непрощенна. Хто не прощає, той зупиняється на своєму шляху. Ми ж не даремно кажемо:тримати зло.

Воно важить багато. Той, хто тримає зло, не може й кроку ступити - тягар не дає. Про прощення не говорять. Потрібно зробити ,подарувати його й кінець. Тоді й буде примирення,мир,гармонія,повага. Кожного дня у світі хтось мириться і свариться. Зробити перший крок до примирення може лише смілива й сильна людина. Це глибоко обдуманий крок до миру, злагоди й добра. Примирення може бути всюди: і в сім'ї, у колі друзів, політиці і владі, релігії. Усі люди прагнуть жити добре, не хочуть, щоб лилася кров, плакали жінки, матері й діти.

У моєму місті є пам'ятники, присвячені визначним подіям та людям, але знаку миру немає. Я дуже хочу,щоб щось схоже було і в Охтирці. Чи не задумувалися люди, навіщо важливо було встановити «Двері Примирення»?

На мою думку, скульптори повинні ставити подібні пам'ятники, щоб нагадувати суспільству: мир – це любов, взаємоповага, усміхнені обличчя дітей та спокійна й вдячна старість людей похилого віку. Кожен із нас повинен замислитися, що мир на землі – це основа для існування людства, бо кому ж як не нам, молодому поколінню, боротися за мир на всій планеті! Я багато бачила пам'ятників, присвячених миру, але уявляю його зовсім по-іншому.

Перше, що спало мені на думку,- це велика мармурова рука, на якій сидить немовля й тримає у своїх рученятах маленького голуба. Рука - це символ благодійності, немовля - нове життя, чистий і не понівечений світ, а голуб - символ миру. Установити такий пам'ятник можна було б не в центрі міста, а десь у затишному куточку парку чи алеї. Під час відпочинку люди обов'язково звертали б свою увагу на цей шедевр. І нехай над пам'ятником буде чисте небо. Удень - із ясним сонечком, уночі - із зірками, бо це ж так гарно, коли на землі пануватиме спокій та мир.

Пащенко Богдана,
1992 р.н.,
Сумська область
м.Охтирка.