Роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
2009 року.

Вітаємо переможців!

Разом до миру і щастя Північна Ірландія, як відомо завжди була цікавою, войовничою та непередбачуваною країною. Це було яскраво видно ще в епоху Відродження, коли селянські маси стали масово переходити у протестантизм, що було дуже не очікувано та обурливо для католицьких духівників. І почалися жорстокі війни між прихильниками католицького та протестантського обрядів. Вони тривали досить довго, поки врешті-решт мешканці островів не помирилися. Та на жаль, тоді вони помирилися на словах, а ворожнеча залишилась. І досягти повного примирення було дуже не просто, оскільки Велика Британія складається з трьох країн, дві з яких протестантські. Та врешті-решт вони лише нещодавно помирилися і символом цього стали бронзові статуї двох худих і змучених війною чоловіків, що стоять на різних колонах та подають один одному, ніби над прірвою, руку. Руку допомоги та дружби. Бо дві руки разом - то сила, і так легше жити.

Для людей було дуже важливим встановити цей пам’ятник  саме в Півн. Ірландії, бо становище з віросповіданням  було там важким та досить дивним. Англійці, які підпорядкували собі країну нав’язували жителям свою релігію; але не всі хотіли ставати протестантами, і боролися з католиками, які часом були сусідами по вулиці. А дехто з Ірландців навпаки бився проти своїх земляків, але вже за Англіканську церкву… Все перемішалось...

Але час - мудрий вчитель. Англічани та Ірландці вже стомились від багатовікової безглуздої , як на ХХ століття, війни.

Мир і примирення особисто для мене означає повагу до колишніх ворогів, прагнення співпраці та дружби з ними. Також неприйнятною для мене є расова нетерпимість та ксенофобія. Всі ми дуже подібні й дуже різні одночасно. Але тим цікавіші один для одного. Світ великий - всім вистарчить, чого ділити! Треба лише зберегти нашу Землю.

У моєму рідному місті Львові завжди жило багато людей різних націй: Поляки, Українці, Євреї, Німці, Вірмени, Росіяни, Греки; були також Італійці та Турки, щоправда в незначній кількості. На жаль, вони часом не жили мирно, бо кожен вважав що його релігія - справжня, а нація – розумніша та краща. Хоча Бог милував моє місто від релігійних чвар.

Для мого багатонаціонального та колоритного міста найкращим пам’ятником миру між народами стала би статуя новонародженої дитини на руках у матері, костюмом якої були би трави та квітки. Адже ми не народжуємося, наприклад, українцями. Ми ними стаємо з часом. Всі народи на будь-якому континенті є однієї нації - всі ми є земляни та  представляємо людський рід. Єдиний у Всесвіті.

Маркіян Болкун
місто Львів                  

Я народився 23 грудня 1995 року у місті Любліні в Польщі –
мої батьки були студентами й вчились тоді за кордоном.
Закінчив 8-й клас (гімназія ім. Василя Симоненка). Можe спілкуватись на польській, німецькій та англійській мовах.

Живу у м. Львові, по вул. Науковій 34, кв. 136 (індекс 79060).  тел. домашній - 264-38-56. Мобільний 050-43-22-318.

Найбільше люблю спілкуватись з людьми та мандрувати.