----------- Розділ: «Скарбничка психолога» ------------

-------------------

Правила спілкування або як порозумітися з підлітком

Які звертання підліток чує краще

Досить часто конфлікти виникають тоді, коли дитина не чує прохань чи вказівок дорослого. Це може бути пов'язане з проблемою відносин між вами та дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог і вказівок. Тоді підліток протестує проти нього і виявляє впертість. Важливою є форма, у якій ми просимо дитину щось зробити.

ПОЗИТИВНО ФОРМУЛЮЙТЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО ДИТИНИ

Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити. Наприклад, замість: “Не малюй на столі”, треба сказати “Поклади фломайстер”.

НЕ ПОЄДУЙТЕ ДЕКІЛЬКА ПРОХАНЬ ЧИ ВКАЗІВОК

Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: “Приберіть в своїй кімнаті”, скажіть: “Повішайте одяг в шафу”, “Застеліть ліжка”, “Складіть непотрібні речі в тумбочку”.

ГОВОРІТЬ ТОЧНО, ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ.

Замініть такі висловлювання, як “Будь гарним” чи “Роби правильно” більш точними, такими як, наприклад: “Говори пошепки”, “Будь-ласка, приходь вчасно на заняття”.

ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО ДИТИНИ СПОКІЙНО

Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання.

ГОВОРІТЬ ЧЕМНО І З ПОВАГОЮ

Прохання і вказівки повинні бути чіткими і ясними, найважливіше в них – це повага до дитини. Дуже допомагає слово “будь-ласка”.

ВИКОРИСТОВУЙТЕ КОМАНДИ І НАКАЗИ ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ ВОНИ СПРАВДІ ПОТРІБНІ

Прямі команди повинні використовуватися лише тоді, коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстренній ситуації (поранення, пожежа, перебування в натовпі, щось необхідно терміново зробити).

ВИКОРИСТОВУЙТЕ ВИБІР, КОЛИ ЦЕ МОЖЛИВО

Підлітки дуже цінують, можливість вибору, яку пропонують їм дорослі. Це означає для них ставлення на рівних, повага індивідуальності. Наприклад: форма проведення заняття, спосіб підготовки виступу, встановлення власних правил у загоні.

ПОЯСНЮЙТЕ, ЧОМУ ВИ ПРОСИТЕ ЧИ ВИМАГАЄТЕ

Пояснення краще давати ДО прохання чи вказівки. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, тому що підлітки можуть втягнути вас у дискусію, щоб не робити, того, про що їх просять.

ХВАЛІТЬ!

Обов'язково похваліть і подякуйте дитині за зроблене. Адже, коли ми просимо про щось чужу людину і вона виконує наше прохання, ми не забудемо про “дякую!”.

Активне слухання або що робити,

коли підліток переживає сильні почуття

Коли підліток переживає сильні почуття, йому страшно, кривдно, боляче, соромно, він гнівається, перше, що ви можете зробити, це дати зробити, що ви “чуєте і бачите”, що він або вона відчуває.

Активно слухати – значить “повертати” дитині в розмові те, що вона вам сказала, при цьому позначивши її відчуття.

Наприклад:

Дівчинка: Я не буду носити цей жах!

Мама (спокійно): Тобі не подобаються ці брюки… (Повторення почутого)

Дівчинка: Вони ні з чим не гармонують!

Син: Я ніколи не буду з ними розмовляти.

Батько: Ти не хочеш з ним дружити. (повторення почутого)

Син: Так! Він обзиває мене!

Батько: Ти розлютився! (позначення почуттів дитини. При цьому батько не засуджує різку й агресивну реакцію дитини).

•  Якщо дитина звертається до Вас з чимось важливим для неї, намагайтесь приділити їй свою увагу цілком, не відволікаючись ні на що інше. Якщо у Вас зараз немає часу обговорювати з дитиною щось, скажіть їй, коли саме у Вас буде можливість цілком побути з нею.

•  Не варто задавати дитині питання. Краще, щоб Ваша реакція була в стверджувальній формі. Фраза, сформульована як питання, не виражає співчуття. Скоріше сприймається як допит з боку дорослих.

•  “Тримайте паузу” – дайте можливість дитині розібратися зі своїми переживаннями, просунутися у вирішенні своєї проблеми.

Чим корисне активне слухання:

•  ви показуєте дитині, що ви поруч з нею, розумієте її;

•  воно допомагає підлітку самому більше розуміти себе, свої почуття і знаходити рішення;

•  ви показуєте дитині конструктивний спосіб вираження своїх почуттів і вирішення проблеми.

Є почуття, які прийнято вважати поганими. Наприклад , гнів чи роздратування, особливо стосовно дорослого. Але заборона на такі почуття не може усунути самі почуття. Вони залишаються всередині і накопичуються І періодично вириваються з такою силою, що їх неможливо стримати.

Активне слухання дає дитині можливість самій усвідомити свої почуття. Дитина “одержує дозвіл” на вираження таких почуттів і вчиться виражати їх конструктивно. Ви можете створити і інші ДОЗВІЛЬНІ КАНАЛИ – дозволити дитині вдосталь покричати від злості і викричати її, побити подушку чи боксерську грушу.

Горщик негативних емоцій

(за концепцією Вірджинії Сатір)

Наше спілкування залежить від того, які емоції та почуття ми переживаємо в цей момент: радість чи сум, злість чи спокій, байдужість чи зацікавленість, повагу чи відразу і т.д. Важливо, також знати причини емоцій.

Почнемо з самих неприємних емоцій – злості, гніву, агресії . Ці почуття можна назвати руйнуючими, адже вони руйнують і саму людину, і її взаємодію з іншими людини. Вони – постійні причини непорозумінь, конфліктів та війн.

Уявімо “горщик” наших емоцій. Розмістимо гнів, злість та агресію у самій верхній його частині. Найпоширеніші прояви цих емоцій: обзивання, образи, суперечки та бійки, покарання, дії “назло”.

Тепер запитаємо: чому виникає гнів? Психологи відповідають на це питання так: гнів – почуття вторинне, і походить він від переживань іншого роду, таких як біль, страх та образа.

Причина виникнення болі, страху та образи – у незадоволенні особистісних потреб. Кожній людині незалежно від віку потрібна їжа, сон, тепло, фізична безпека. Це так звані органічні потреби.

Зосередимо увагу на потребах, пов'язаних із спілкуванням та життям людини у суспільстві. Ось приблизний перелік цих потреб:

Людині необхідно, щоб її любили, розуміли, поважали, визнавали: щоб вона була комусь потрібна та близька; щоб у неї був успіх – у справах, на роботі, в навчанні: щоб вона могла себе реалізувати, розвинути свої здібності, поважати себе.

Якщо в країні немає економічної кризи чи війни, то органічні потреби в основному задовольняються. Але більш вищі потреби завжди знаходяться в зоні ризику!

Якщо будь-яка потреба з вищеназваних не задовольняється, це призводить до страждання, а можливо і “руйнівних” емоцій. Тобто за будь-яким негативним переживанням завжди стоїть якась нереалізована потреба.

Чи є більш глибока сфера, ніж наші потреби? При зустрічі ми запитуємо друга: “Як справи?”, “Як життя?”, “Ти щасливий?” і отримуємо відповідь: “Ти знаєш, мені щось не дуже щастить”, або “У мене все добре, я – задоволений!”

Ці відповіді виражають особливі переживання людини – ставлення до самого себе. Зрозуміло, що подібні ставлення і твердження можуть змінюватися разом з обставинами життя. В той же час у них є певний “загальний знаменник”, який робить кожного з нас скоріше песимістом чи оптимістом, більше чи менше віруючим у свої сили.

Психологи по-різному називають це почуття: образом “Я”, самооцінкою, самосприйняттям. Але мабуть найбільш вдале слово належить Вірджінії Сатір – почуття самоцінності.

Почуття самоцінності дуже впливає на життя та навіть долю людини. Так, діти з низькою самооцінкою, погано вчаться, не вірять у власний успіх серед ровесників, є менш успішними у дорослому житті

Другий важливий факт: основа самооцінки закладається в перші роки життя дитини і залежить від того, як з нею поводяться батьки.

Позитивне ставлення до себе – основа психологічного виживання, і дитина постійно його шукає та навіть бореться за нього.

Тому на дно “горщика емоцій” ми поклали найбільшу коштовність, дану нам від природи – відчуття енергії життя.

Разом з базовими потребами воно утворює первинне, мало оформлене відчуття себе. Це – відчуття внутрішнього комфорту чи дискомфорту, яке ми реально переживаємо.

Подальша доля цього почуття динамічна, а іноді й драматична. Хоча дитина з народження бореться за своє “сонечко”, її сили обмежені, чим вона менше, тим більше це залежить від батьків.

Щоб не допустити глибинного розладу дитини з собою та оточуючим світом, необхідно постійно підтримувати її самооцінку чи почуття самоцінності.

•  Безумовно приймати її

•  Активно слухати її переживання та потреби

•  Бути (розмовляти, грати, займатися) разом.

•  Не втручатися у заняття, з якими він справляється.

•  Допомагати, коли просить.

•  Підтримувати успіхи

•  Ділитися своїми почуттями (довіряти).

•  Конструктивно вирішувати конфлікти.

•  Використовувати у спілкуванні привітні фрази. Наприклад:

Мені добре з Тобою.

Я рада Тебе бачити.

Добре, що Ти прийшов.

Мені подобається, як Ти…

Мені бракувало Тебе

Давай (побудемо, посидимо…) разом.

Ти зможеш! Я вірю в Тебе.

Як добре, що Ти є!

10. Обіймати не менше 4-х, а краще 8 разів на день.

Горщик наших емоцій