Роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
2008 року.

Вітаємо переможців!

Низький уклін тобі, дідусю!

Мій прадід народився в чудовому Переяславськім краю, у мальовничому селі Ташань, де буяють широкі зелені лани і манить своєю красою знаменитий Горчаківський парк.
І куди б доля не закидала його всюди, серце зігрівала думка про рідну землю, той райський куточок, де співають солов’ї і звучить чарівна українська пісня.

Любов’ю до пісні, до отчого краю пронизане все життя мого прадіда.
Так трапилось, що під час війни, він працював фельдшером у Австрії, де і познайомився з молодою, вродливою дівчиною, яку всім серцем покохав.

Проте, коли запропонував поїхати з ним на Україну, вона довго не погоджувалась. На щастя, прабабуся. Як і він, любила співати, а ще слухати, як звучить з його вуст слова з пісні „... і ставок і млинок і вишневенький садок”. Дідусь розповідав їх, що всю цю красу оспівати не може, що її потрібно бачити, милуватись нею, дихати і жити разом з нею. І вона повірила, давши згоду поїхати з ним до рідної оселі у славну Україну.

З того часу в нашій гостинній хатині звучали українські мелодії, да так, що кожна пере6січна людина затамовувала подих, йдучи повз подвір’я. І я думаю, що саме від них, у спадок, передано мені любов до пісні, любов до рідної землі.

Возруд Яна