Роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
2008 року.

Вітаємо переможців!

Притчі народів світу

Есе на тему: „Кожен має своє місце під сонцем”

Притча „Корова, кінь і пес” та притча „Лев і ведмідь” схожі, тому що їх об’єднує одна суспільно і соціально важлива ідея. Ким би ми не були, яку б не мали расу, націю, віросповідання, та всі ми рівні. Кожен з нас має однакові права на освіту, роботу, сім’ю. Та найголовніше - право на життя і визнання.

Неважливо на яку щаблину досягнень людина зійшла: хтось працює пекарем, хтось двірником, а хтось - вчений. Головне те, що кожен з нас дарує частинку себе Землі, тим рятуючи тисячі живих біоструктур. Навіть страшно уявити, який хаос опанував би  нашу планету, коли б прибиральники (покликання яких виставляють на глум) відмовились працювати, вчені знаходити і втілювати у життя нові винаходи, а художники писати картини, котрі, збуджують тисячі нейронів, відповідальних за натхнення, бажання і творчий поклик. Все в природі взаємоузгоджено. Зникнення однієї класової одиниці може призвести до фатального випадку - розірвавшись, природний ланцюг не відновлюється.

Дискримінуючи одну людину, ми робимо боляче тисячам душ і розбиваємо мільйони сердець. Знищуємо людину своїми словами і діями. Як же боляче миритись з думкою, що ти в цьому житті ніхто: слабкий невдаха з ганебною вдачею... Зійшовши з останньої щаблини свого життя. провалюєшся у прірву. Потім ніхто і ніщо не допоможе побачити той єдиний промінь світла, котрий наповнює наші вени цілющим киснем, що той, в свою чергу, збагачує всі частинки тіла цілющим соком життя. Порятує лише зникнення і викорінення егоїзму, що отруює наш мозок і душу. Простягнувши руку допомоги, навіть, сказавши добре слово, людина зрозуміє, що потрібна цілій галактиці. Вона спроможна на все: підкорювати нові вершини, створювати досконалі організми і дарувати життя іншим.

Всі ми створені для того, щоб підтримувати баланс планети. Людство фундамент, на якому тримається життя мільйонів мікроструктур. Кожен займає своє найважливіше місце, пророщуючи паростки умінь і подвигів, рятуючи і даючи шанс на існування іншим земним творінням і цивілізаціям.

Хотілося б підтвердити сказане словами Івана Єфремова: „Найважливіше в сіх пошуках, прямуваннях, мріях і боротьбі  – це людина. Для будь-якої цивілізації, будь-якої зірки, цілої галактики і всього нескінченного Всесвіту головне ще людина, її розум, почуття, краса, її життя...”

Притчи народов мира

Выбранные мной легенды и притчи: «Кто может украсть луну?», «Счастливая рубаха», «Причини хорошего расположения духа», «Золото есть, а радости нет» объединяет одна идея: «Не в деньгах счастье». «За деньги можно купить постель – но не сон; еду – но не аппетит; лекарства – но не здоровье; слуг - но не друзей; женщин - но не любовь; жилище – но не домашний очаг; развлечения – но не радость; учителей – но не ум».   

На сегодняшний день, из простого средства товарообмена, деньги превратились во всемогущий фетиш. Деньги дают свободу, власть, и, если угодно, престиж...

(«Престиж! Как, сударь, вы думаете, это пустяки? Почет от дураков, глазеющая в изумлении детвора, зависть богачей, презрение мудреца.»)

В чем причина такой безграничной власти денег над людьми? На мой взгляд, корень «денежной диктатуры» – это современный мир, где пропагандируют принципы свободной конкуренции ( а фактически, поедания слабого сильным). Наше общество базируется на принципе свободного потребления, а значит - безответственного растрачивания природных ресурсов.

Все это отодвигает духовную жизнь человека на второй план, постепенно превращая его в биоробота, рабочую силу, человек постепенно теряет собственную волю и собственное «Я», становясь мелкой деталью капиталистической машины, жизнь которого подчинена простейшим инстинктам самосохранения, продолжения рода, накопления. Сделать из нас искателей счастья, вроде обезумевших игроков казино, где каждый ловит свою сомнительную удачу в одиночку, и стаей завидуют счастливчику, мечта Системы.

Зависит ли счастье от денег? Мой ответ – нет! Трудно сказать, что именно приносит счастье. Богатство и бедность явно не способны на это. Наверно, счастье состоит в том, чтобы знать пределы своих возможностей и быть ими довольным. Человек должен ценить то, что есть, то, чего он достиг на сегодняшний день.

Мы счастливы или несчастны на благодаря тому, что мы имеем, не в связи с тем, кем мы являемся, где находимся и чем занимаемся; наше состояние определяется тем, как мы ко всему этому относимся. Нельзя составлять зависимость счастья от денег, хотя бы потому, что счастье - это морально-психологическое состояние, а деньги – это элемент политэкономии.

Как писал в своё время Тургенев, у счастья нет завтрашнего дня, у него нет и вчерашнего, оно не помнит прошедшего, не думает о будущем, у него есть только настоящее, - и то не день, а мгновение. Так давайте наполнять нашу жизнь такими мгновениями, не задумываясь ни о чём! У нас не должно быть ни единой свободной секунды на размышления счастливы мы или нет, ведь в этом и таится секрет наших проблем! Люди! Айда жить в своё удовольствие, не гоняясь за счастьем! Почему? - оно в нас!

Скрябіна Катерина