Роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
2008 року.

Вітаємо переможців!

Притчі народів світу

Притча „Щаслива сорочка” і „Золото є, а радості немає” схожі, бо в обох розповідається про щасливого бідного і нещасливого багатого. Думаю, що в цих притчах змальовується життя кожної людини. Душа сама знає, що їй треба для щастя.

Та людська жадібність кує наручники з золота.
Мені дуже хочеться згадати тут твір Йоганна Гете „Фауст”. Фауст був досить вченою людиною, але він не знаходив спокою, душевного спокою і був ладен покінчити собою. Саме тоді Мефістофель скористався його вигідним становищем і заключив з ним договір, що доки Фауст не вигукне „Зупинись, мить” Ти прекрасна!” (тобто поки душа не відчує радість) доти душа Фауста не перейде у володіння диявола.

В притчі „Золото є, а радості немає” роль Мефістофеля грає багатий сусід. Від заздрості він намагається зіпсувати життя бідному. Багач ніяк не може второпати, чому людина, яка не має достатньо матеріальних благ, так щиро радіє життю. Багатий сусід спокушає бідного золотом. Але той вчасно зрозумів, що щастя не в грошах. Бо він умів цінувати кожну щасливу мить і його душа була у спокої.

В притчі „Щаслива сорочка” зображено царя - людину, яка має гроші, владу, але не має спокою, а отже і щастя. Так само, як Фауст мав великі знання, повагу... Слуги царя шукали „щасливу мить” у вигляді сорочки „абсолютно щасливої людини”.

В обох притчах абсолютно щасливі люди абсолютно бідні. Звичайно тут задіяне перебільшення. В цих притчах висміюється людська жадібність і залежність від людських пороків. Розкривається дуже важлива тема, що щастя не в грошах.

Є гарне російське прислів’я: „Бедность не порок”.
Адже справді, щастя - це саме життя. Як можна не милуватись сходом чи заходом сонця, зоряним небом, плескотом морських хвиль. Яке щастя зануритись у світ цікавої книги. А яке щастя від спілкування з хорошими друзями!

„Як не радіти, коли маєш їжу від якої не розжирієш”, – відповідь бідняка багачеві. Спадає на думку анекдот про двох братів: песиміста і оптиміста. Старшому (песимісту) батьки на новий рік подарували дерев’яну іграшку коника, і він завередував: „О, коник, дерев’яний, а я хотів живого...”. Менший розгортає свій пакуночок, а там купа гною. А він так радісно: „Диви, а у мене жива була конячка, тільки втекла...”. Як важливо у житті вбачити навіть у негативних ситуаціях щось хороше.

Хочу закінчити словами київської поетеси Нінель Бурковської: „Цветы и листья кусочек радуги. Всё собираю, что сердце радует... Из ягод яркие краски сделаю. И буду красить пространства белые».

Іванченко Дарія