Роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
2008 року.

Вітаємо переможців!

                   
Моя родина приймає гостей

Моя сім’я не дуже велика: я, тато і мама. Ми живемо в двокімнатній квартирі. Взаємини між членами нашої родини чудові.

Я вважаю, що сім`я – це найсвятіше у житті.

Різдвяні свята і Новий рік ми проводимо в родинному колі. На вихідні я з родиною іноді їжджу за місто. Весною ми граємо в спортивні ігри. Влітку їздимо на море, або вся сім`я їде на дачу. Там ми дуже добре проводимо свій вільний час, зокрема на річці.

Але не дивлячись на всі сімейні свята, і відпочинки, ми дуже любимо приймати гостей. Моя родина дуже гостинна, ми приймаємо гостей не тільки на свята, а й в інші дні неділі. Якщо ми знаємо, що до нас прийдуть, то до прийому гостей ми готуємось ретельно. І кожен член моєї родини має свої обов’язки. Я повинна поприбирати квартиру : витерти меблі вид пилу, попідмітати. Після цього я разом зі своїм татом їдемо на ринок, для того щоб купити продукти, а мама повинна зробити ці продукти смачними, і гарними.

Але не тільки страви повинні бути гарними, на мою думку стіл теж повинен виглядати добре. Стіл повинен бути за сервірованим, і обов’язково повинні бути серветки. У разі потреби, якщо необхідно, я йду за дрібними покупками : хлібом, маслом…
Гостей ми зустрічаємо гостинно, ввічливо, радісно. У нашому домі гості завжди посміхаються, веселяться. Під час прийому гостей наші сімейні обов’язки теж діляться. Мама з татом повинні спілкуватися з дорослими. В мої обов’язки поступають малі діти, треба піти з ними на вулицю, а якщо на вулиці погана погода ,то гулятися з ними вдома. Коли всі гості йдуть по-домівках, то говорять, що такої гостинності ще не де не бачили.

Тому до моєї родини гості приходять все частіше і частіше.

На мою думку треба мати багато друзів, але насамперед треба себе добре зарекомендувати, не в плані гостинності, а в плані ввічливості. Адже друзі познають твою гостинність тільки через кілька місяців знайомства з тобою.

Рутківська Маргарита