І знову: „Добрий день! Шолом алейхем! Норок! Салям! Буне деменяца!...” всім, всім, всім!
Нещодавно пройшла довгоочікувана зустріч – зимовий семінар! А точніше, два! Перший був присвячений клубам толерантності, які працюють в п’яти містах: Києві, Сімферополі, Львові, Маріуполі та Кишиневі. А учасниками другого стали співробітники дитячого міжнаціонального табору „Джерела толерантності”.
Тож, почнемо з першого, „клубного” семінару, який проходив 13 та 14 грудня 2007 року у пансіонаті „Пуща-Водиця”. Розпочалась зустріч з привітання Ронні Нафтаніеля та Муріель Левін (Голландський Єврейський Гуманітарний Фонд) та вступного слова модераторів семінару Йосифа Зісельса, Анни Ленчовської та В’ячеслава Шинкаренка. Дуже насиченою була бесіда з В’ячеславом Ліхачовим щодо проблеми ксенофобії та толерантності в Україні. Наведені дані моніторингу ксенофобських проявів та статистика нападів на ґрунті ненависті змусили замислитись.
Психологічні тренінги, які проводили В’ячеслав та Анна, були спрямовані на активізацію творчих ресурсів та внутрішнього потенціалу учасників, формування вміння успішно застосовувати свої можливості у діяльності клубу, презентації та переговорах по клубним проектам. Почали ми з так званого „якоріння” приємних вражень та спогадів. За допомогою „якоріння” учасники можуть вибрати, підготувати та досягти той ресурсний стан, який допоможе їм повністю використовувати свої навички та внутрішній потенціал в потрібній ситуації. Практикум нових вмінь проходив у групах з трьох чоловік. Але більшого шарму надали ті несподівані екстремальні умови, у яких проходила робота: зникло світло і, як на мене, помітно зламався той бар’єр, який досі був між незнайомими учасниками семінару. Цьому також допомогла і креативна гра, запропонована Анною Ленчовською „Сліпий і поводир або віртуальна мандрівка”, для встановлення більш довірливих відносин, осмислення того, наскільки часом буває важко, але потрібно покластися на друга, і яка це відповідальність – вести за собою. Закінчився тренінг рефлексією цього незвичного досвіду.
Після екстравагантної вечері в іншому пансіонаті, Йосиф Зісельс поділився своїм досвідом у сфері фандрейзінгу. Розповідь була дуже інформативною, містила у собі багато важливих дрібниць спілкування та особливостей налагодження ділових стосунків, тож аудиторія із зацікавленням слухала про всі нюанси успішного просування проекту та залучення коштів для реалізації ідеї.
Насичений день завершила остання ланка «формальної» програми – перегляд документальних фільмів на тему прав людини, люб’язно наданих Українською Гельсінкською спілкою з прав людини. Глядачі особливо були вражені фільмом вірменського режисера Армана Єрітяна „Під відкритим небом”. Стрічка розповідає по долю про двох безпритульних – Чоловіка та Жінки, він – колишній музикант, вона – в минулому журналістка. Обидва колись мали родину та роботу, тепер вони на вулиці.
Другий день розпочав тренінг про метафори в повсякденному житті та у створенні проекту. Використання метафор дає можливість глибше зрозуміти ситуацію, побачити її з нового, незвичного боку, знайти гарну ідею, вихід з проблемної ситуації. Кожний клуб формулював три основні питання, що гальмують розвиток клубу. Наступним кроком було створення метафор, з якими можна порівняти ці проблеми. Наприклад, презентація клубу схожа на „ловлю риби сіткою”. Іноді буває гарний улов, а іноді – нічого. Від метафори флюгера, що повертається з напрямом вітру, як і підлітки, які часто змінюють свої смаки та уподобання ми прийшли до метафоричного образу клубу як вітрильника. Вітрильник завдяки вмілому керуванню, незалежно від напряму вітру рухається до мети, навіть якщо вітер дме назустріч. Так і клуб, незважаючи на примхи моди, залишається „на плаву”. Це заняття надало енергії всім учасникам семінару.
На семінар завітала спеціаліст по зв’язкам з громадськістю Вікторія Бондар, яка провела тренінг „PR та організація прес-конференції”. Під час заняття кожен з учасників набув неоціненного досвіду щодо спілкування з пресою та журналістами, написання прес-релізу, застосування закону п’яти „W”, правильної організації та проведення прес-конференції.
Після короткої перерви клуби почали презентувати проекти на 2008 рік, застосовуючи набуті протягом семінару навички. Розпочав марафон Сімферополь: Медіне, Еміне та Усік запропонували провести біографічні інтерв’ю з старшими представниками різних національностей та створити книгу „Сімферополь. Історія в обличчях”. Другий проект має на меті пошук, фотографування та дослідження святинь різних релігій в Криму. Також було запропоновано організувати спільні заходи для підлітків з різних субкультур.
Зі Львова надійшли думки щодо організації літнього волонтерського наметового табору, який мав би на меті впорядкування єврейського та вірменського поховань в с. Кути. Також пан Сергій Хараху запропонував створити з існуючих матеріалів фільм про табори-2007. Каміла Пелехата презентувала декілька міні-проектів: анкетування у школах, проведення фестивалю-конкурсу для представників різних національностей. Львів’яни не оминули інтелектуальних забав: проект „Кубок толерантності з „Що? Де? Коли?”, розроблений завзятим гравцем Олександром Рабиновичем.
Наступним був київський клуб з такими ідеями, як: піраміда дій щодо залучення нових учасників клубу (підготувала Лєна Почаєвець), проект „Невідоме серед нас або етнічне коріння повсякденних речей” (презентував Мирослав Грінберг), створення календаря з відзначенням та коротким описом національних свят (розповідала авторка статті). Але найцікавішим, з моєї точки зору, був проект „free 2 choose” – серія занять-дискусій після перегляду коротких відеокліпів по дилемним питанням сьогодення.
Дві Євгенії з Маріуполя поділились бажанням організувати полі-культурний концерт-свято „День дружби народів” з виставкою страв. Також була пропозиція провести семінар - „Міні-табір” для ознайомлення зі специфікою методик табору. Презентації та обговорення були настільки детальними, що проекти кишинівського клубу залишились для обговорення після прогулянки-переходу в інший пансіонат.
Кіра Крейдерман та Юля Кладько з Кишинева представили три проекти: „Школа лідера” (6 циклів занять у формі „університету”), розробка „толерантної” комп’ютерної гри та розповсюдження на СD-дисках та міжнаціональний „Quest” („пошуки”) до Дня народження клубу. До речі, кишинівський клуб має найбільший досвід проведення такої гри-пошуків. Підбив підсумки презентації проектів виконавчий віце-президент КНГУ Йосиф Зісельс. Він наголосив, що у презентацію проекту мета та суть повинні бути сформульовані чітко та лаконічно.
Другий день „клубного” семінару приємно завершився індійським вечором з Джатином Гуптою, новим учасником Кишинівського клубу. Джатин прийняв бажаючих за традиційним індійським ритуалом, а гості в якості подарунку зображували те, що вони знають про Індію: шахи, факіра та змію, слона, індійське кіно. Неперевершеною була Альфія Шевченко, яка заспівала пісню татарською мовою на індійський мотив та розповіла про популярність індійського кіно в її дитинстві. Потім були медитація та релаксація за допомогою акупунктури та йоги. Втому начебто рукою зняло, з’явилися сили ще для двох днів спілкування, обговорення та навчання.
Заключним штрихом семінару клубів було виділення головних аспектів діяльності клубів та намагання відповісти на питання: „А що ж таке клуб толерантності???”.
Формулювання мети та пошук необхідних методів досягнення поставлених цілей одночасно стали початком семінару вихователів. А продовжив викладач клубу Роман Ленчовський філософськими роздумами з приводу уявлень про толерантність. Обговорення торкалось таких питань, як визначення самого поняття толерантності, його складових та взаємодії з іншими характеристиками людини. Також у ході заняття була розроблена понятійна модель толерантності.
Наступним блоком семінару був тренінг „Обговорення досвіду роботи таборів”, який мав дві головні мети: виділити та сформулювати механізми ефективності сукупності методів «занурення» та запропонувати нові підходи та прийоми задля покращення результату та кращої адаптації до особливостей підліткового віку. Обговорення проходило в малих групах, потім керівники груп доповідали про напрацьоване та дискутували.
Приємною була віртуальна подорож на годинку в один із клубів. Так київські клубівці подорожували з паном Сергієм Хараху та паном Олександром Рабиновичем до Львова, а з Кірою та Германом Крейдерман вирушилин у справжніій зимовий похід по віртуальному Кишиневу. Найкращою живою копією пам’ятника Штефану Чалмаре був індієць Джатин Гупта, який, окрім чудового театрального таланту, демонстрував ще й прекрасне знання румунської мови. Айше Ібрагімова та Сімферопольський Клуб вчили танцювати етно-мікс танців різних народів, кишинівці та вірменка Алвард поринули у вирій наукової фантастики разом з Мирославом Грінбергом.
Наступного дня бесіда з Йосифом Зісельсом налаштувала на філософський настрій з самого ранку. Після короткої перерви об’єднані у дві групи учасники семінару вирушили до В’ячеслава Шинкаренко, Анни Ленчовської і Олександра Войтенка. Дискусія „Вільний вибирати” містила у собі два блоки. Перший – робота з анекдотами про представників декількох національностей на виокремлення (стереотипізованих рис) стереотипів та упередженого ставлення. Другий – робота з відео матеріалами (free 2 choose) та висловлення всіх точок зору, специфікою цього тренінгу є „відкрита кінцівка”, без підведення підсумків. Обидва заняття Олександра Войтенка можуть бути проведені у таборі та у клубах.
Разом з В’ячеславом Шинкаренко та Анною Ленчовською учасники проаналізували методи роботи у таборі відповідно до вікових особливостей дітей, провели мозковий штурм новвоведення т.зв. тематичних днів у програму табору. Такий день може бути присвячений одній темі, цікавій для підлітків (наприклад, стосунки між хлопчиками і дівчатами), та тому, як ця тема розглядається у декількох культурах.
Підведення підсумків та обговорення результатів роботи було організовано у досить цікавій та несподіваній формі з використанням підручних матеріалів: учасник повинен був написати на папірці свої враження і вкласти їх в чарівну пляшку для нащадків.
Тож, семінари вдались! Візьму на себе сміливість казати від всіх учасників семінарів, висловлюю подяку спонсорам та організаторам дійства! За такий короткий період часу вихователі табору набули нових знань та досвіду проведення тренінгів, отримали справжнє задоволення спілкування один з одними та обміном корисними та цікавими ідеями!
Статтю написала Ольга Савчук, помічник вихователя табору та учасник Київського клубу „Кит”,
Доповнила Анна Ленчовська |
