Співпрацюючи з Zachor та USC Shoah Foundation, розробили три історичні інтерактивні прогулянки Iwalk – у Чернівцях, Дніпрі, Бердичеві.
З 40 школярами побували у міжнародному таборі Stiftung Kinderdorf Pestalozzi. Разом з Libereco – Partnership for Human Rights створили у Мюнхені виставку «War next door» – про людський вимір російсько-української війни.
Разом з Домом Анни Франк та організаціями з 7 країн впроваджуємо в Україні освітню онлайн-платформу Stories that move з протидії дискримінації. Проводили психологічну реабілітацію правозахисників.
За підтримки BEARR-Trust створили комікс для дівчат про тілесну безпеку.
Співпрацювали з програмою «Навчай для України» та підготували 18 молодих педагогів до роботи у сільських школах.
Створили 11 уроків на міжнародній освітній платформі «Iwitness».
Розробили та впровадили проект з соціально-психологічної підтримки правозахисників.
На основі досвіду підліткового курсу «Будуємо мости, а не стіни» та виставки «Моє місце» видали методичний посібник для шкіл «Територія підтримки: безпечні простори для підлітків у часи військового конфлікту».
Восени 2016 вирішили створити власний офіс, знайшли приміщення у старому будинку з чудовим видом на Поштову площу та Дніпро. Зробили ремонт, друзі та партнерські організації допомогли нам з меблями та технікою.
Взимку 2017 року ми залишились без фінансування, але знайшли вихід, протрималися та змогли зберегти майже всю команду.
Створили виставку «Моє місце» про особисті історії вимушених переселенців різного віку та професій, а також про людей, які їм допомагають.
Тренери Центру були залучені до великого проекту «Примирення в українському суспільстві: від енергії протесту до енергії творення». Одними з перших серед громадських організацій ми поїхали в маленькі міста на Сході України та працювали з освітніми виставками та форум-театром.
Організаційне і матеріальне забезпечення «Простору толерантності» здійснював Конгрес національних громад України.
Після численних порушень прав людини розпочався Майдан, був окупований Крим і з’явилися перші вимушені переселенці – ми зрозуміли, що ті підходи, які ми використовували до того, не відповідають на кардинальні зміни в суспільстві. Війна ставить такі запитання, на які немає відповіді.
Виникла ідея використовувати театр пригнічених як один з основних методів нашої роботи.
Було створено реабілітаційний курс для підлітків, які постраждали від військового конфлікту, – «Будуємо мости, а не стіни».